106

---

Стаття 252-6. Формування колективу бригади

Зарахування в бригаду нових працівників провадиться за згодою колективу бригади. Не допускається відмова бригади в зарахуванні працівників, направлених у бригаду в порядку працевлаштування відповідно до законодавства (молодих спеціалістів, випускників навчальних закладів системи професійно-технічної освіти, осіб, звільнених від покарання або примусового лікування та ін.). Колектив бригади має право вимагати від власника або уповноваженого ним органу виведення із складу бригади працівників у разі скорочення чисельності бригади, невідповідності працівника виконуваній роботі та в інших випадках, передбачених статтями 40 і 41 цього Кодексу. Власник або уповноважений ним орган відповідно до законодавства переводить таких працівників, за їх згодою, на іншу роботу або звільняє у встановленому порядку. Бригадири обираються на зборах колективів бригад (таємним або відкритим голосуванням) і затверджуються керівником підрозділу, до складу якого входять ці бригади.

(Стаття 252-6 із змінами, внесеними згідно з Указом № 7543-IІ від 19.05.89; Законом № 871-12 від 20.03.91)

1. Бригада є колективною формою організації праці, де створюються умови для наближення працівників до засобів виробництва, до власності. Бригада набуває особливо важливого значення в умовах трансформування відносин власності при побудові ринкової економіки, коли неминуче віддалення працівників від засобів виробництва, які поступово в процесі приватизації перейшли від держави у приватну чи колективну власність. Саме бригада має стати тією ланкою, яка поєднуватиме інтереси власника з інтересами працівника.

Виробнича бригада — це первинний трудовий колектив підприємства, що об'єднує працівників для спільного і найбільш ефективного виконання виробничого завдання на грунті взаємодопомоги, загальної зацікавленості і відповідальност

і за результати праці.

Головне завдання розвитку бригадних форм організації праці полягає в істотному підвищенні ефективності праці, створенні умов для стабільної і високопродуктивної роботи.

2.  Суть бригадних (колективних) форм організації праці визначається поєднанням інтересів окремих працівників, трудового колективу підприємства і власника засобів виробництва.

3.  Бригада створюється наказом (розпорядженням) керівника підприємства або наказом керівника виробничої одиниці, цеху чи іншого структурного підрозділу.

Створення бригади повинно здійснюватися на основі попередньої розробки проектів після глибокого аналізу виробничих умов у поєднанні із заходами, що забезпечуватимуть приведення у відповідність з бригадними формами організації праці системи внутрішньовиробничого планування і обліку, організацію виробництва, організації, нормування і оплату праці, інженерно-технічне забезпечення. Для кожної бригади уточнюється склад виконуваних нею робіт; формуються планово-облікові одиниці, які забезпечують оплату праці за кінцевим результатом (бригадо-комплекти, вузли, машино-комплекти та ін.), розробляються комплексні норми трудових затрат на планово-облікову одиницю з урахуванням переваг бригадної організації праці; визначається порядок її оплати.

Необхідною умовою формування бригади на стадії розробки вказаних проектів є визначення економічної ефективності від впровадження бригадної форми організації праці та можливого підвищення продуктивності праці.

У проведенні роботи з проектування та створення бригад, забезпечення їх необхідними умовами для високопродуктивної праці беруть участь усі служби підприємства відповідно до своїх функцій.

4.  Бригаді встановлюється робоча зона, яка охоплює технологічний процес чи його відокремлену частину, за нею закріплюються виробничі площі, обладнання, засоби виробництва, надаються виробничі ресурси та необхідна технічна документація.

5.  Виробнича бригада самостійно здійснює виробничий процес і управління ним в своїй робочій зоні, несе колективну відповідальність за результати своєї роботи і здійснення покладених на неї завдань, серед яких — виконання виробничого плану (завдання), підвищення продуктивності праці, раціональне використання обладнання, робочого часу та всіх видів ресурсів.

6.   Існують різні види бригадних форм організації праці. У кожному конкретному випадку власником або уповноваженим ним органом аналізуються вищезгадані передумови для створення того чи іншого виду бригади.

Найпоширенішою формою бригадної організації праці є спеціалізована бригада. До такої бригади входять працівники однієї професії, які виконують технологічно однорідні види робіт.

Найбільш поширені такі бригади на допоміжному виробництві. На основному виробництві, де технічний прогрес і привів до розвитку поточних ліній і утворення предметно-замкнених участ-ків, бригад значно менше.

Бригади, які включають до свого складу працівників різних професій, що виконують комплекс технологічно різнорідних, але взаємопов'язаних робіт, і охоплюють повний цикл виробництва продукції або її кінцевої частини, називаються комплексними.

До складу бригад включають й інженерно-технологічних працівників, у першу чергу майстрів, технологів-нормувальників. При включенні інженерно-технологічних працівників до складу бригади форма організації бригадного підряду залишається незмінною.

Як спеціалізовані, так і комплексні бригади можуть бути змінними або наскрізними. Змінна бригада об'єднує працівників тільки однієї зміни, а наскрізна — двох або більше змін. Працівники наскрізних бригад передають один одному зміни без зупинки обладнання, завдяки чому не втрачається час, пов'язаний з пере-змінкою.

Працівники, які входять до складу бригади, можуть працювати за єдиним нарядом, а заробіток поділяти між собою залежно від особистого внеску кожного в загальну справу. Наряд відрядникам, або виробниче завдання погодинникам видається в цілому на бригаду.

Бригаді, яка працює на кінцевий результат, наряд видається не на деталь, а на комплект деталей, які для даного виробництва є кінцевим продуктом.

Класифікуються бригади і за способом розподілу заробітку між її членами. Способів розподілу існує багато, але принципово відрізняються один від одного лише два: розподіл заробітку залежно від відпрацьованого часу і кваліфікації (розряду) і з урахуванням коефіцієнта трудової участі (КТУ).

7.  Комплектування створюваного колективу бригади здійснюється на основі принципу добровільності. Зарахування в бригаду нових працівників проводиться за згодою колективу бригади.

При укладенні трудового договору на умовах бригадної форми організації праці необхідна потрійна угода: між власником підприємства або уповноваженим ним органом, бригадою та працівником.

Коментованою статтею бригаді надано право регулювати кількісний та якісний склад свого колективу, вибираючи нового члена бригади з кандидатів, запропонованих власником або уповноваженим ним органом або будь-ким із членів бригади, залежно від його ділових та моральних якостей.

8.  Відмова бригади у згоді на зарахування до її складу того чи іншого кандидата повинна бути законною. Такою може бути належним чином мотивована відмова (наприклад, відсутність вакантних місць, відсутність у працівника суміжної спеціальності, необхідної для роботи в комплексній бригаді). В положенні про виробничу бригаду, яке затверджується на підприємстві, мають закріплюватися підстави для відмови бригади у прийнятті до її складу нових кандидатів.

Не допускається відмова бригади в зарахуванні працівників, направлених в бригаду для працевлаштування відповідно до законодавства.

9. При укладенні трудового договору з членом бригади неможливо відразу безпомилково визначити ділові та морально-психологічні якості кандидата, тому угодою сторін може бути обумовлено випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

10.  Бригада має право вимагати від власника виведення з бригади окремих працівників у випадках, передбачених статтями 40 і 41 КЗпП.

При змінах в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації або перепрофілювання підприємства, скороченні чисельності або штату працівників (звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП) при вирішенні питання про переважне право на залишення на роботі порівняння спеціальностей, кваліфікацій повинно проводитись для працівників бригад в межах даної бригади, тому що в різних бригадах є своя специфіка виробництва, функцій.

Право вимагати виведення члена бригади за п. 2 ст. 40 КЗпП з колективу бригади виникає тоді, коли для роботи в комплексній бригаді потрібно виконання кількох трудових функцій, які не завжди є однорідними (наприклад, суміщення професійних вмінь слюсаря та електрика або водія і продавця автолавки тощо). Працівник, не здатний до суміщення спеціальностей, може бути виведений зі складу бригади на вимогу колективу бригади чи звільнений за п. 2 ст. 40 КЗпП у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації.

11. Виведення зі складу бригади може бути обумовлено негативними соціально-психологічними якостями працівника. Працівник вступає в колектив із усталеним внутрішнім світоглядом, правилами, звичками, звичаями, тому не лише колектив впливає на працівника, але існує і зворотний зв'язок: працівник впливає також, як позитивно, так і негативно. Негативна поведінка члена бригади (недисциплінованість, скандали з членами бригади, здатність ображати тощо) є поважною причиною для виведення працівника зі складу бригади і переведення його на індивідуальну роботу, що знизило б вплив негативних рис характеру на результати праці.

12.  Рішення про виключення із складу бригади, як і про включення до її складу, є виключною компетенцією колективу бригади і має для власника або уповноваженого ним органу обов'язковий характер.

13.  Виведення працівника з виробничої бригади не означає автоматичного припинення трудових відносин з підприємством. Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що «колектив бригади вправі вимагати від власника або уповноваженого ним органу виведення із складу бригади працівника у разі скорочення чисельності бригади, невідповідності працівника виконуваній роботі та в інших випадках, передбачених статтями 40 і 41 КЗпП. Задовольняючи вимоги бригади, власник або уповноважений ним орган може перевести працівника з його згоди на іншу роботу з врахуванням спеціальності (кваліфікації), а якщо такої роботи немає — на іншу роботу. При відсутності роботи чи відмові від запропонованої роботи трудовий договір може бути розірваний з підстав, зазначених у статтях 40 і 41 КЗпП» (п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 p.).

14.  При вибутті із складу колективу бригади окремих працівників або прийнятті до колективу нових працівників про це видається наказ власника або уповноваженого ним органу.

15.  Керівництво колективом бригади здійснюється керівником (бригадиром), який обирається на зборах колективу бригади або призначається власником згідно зі статутом підприємства.

Бригадиром може бути висококваліфікований робітник, який має організаторські здібності і користується авторитетом серед членів бригади. При включенні до складу бригади майстра керівництво покладається на нього. Якщо склад бригади не передбачає майстра, але включає інших інженерно-технічних працівників, то керівництво покладається на одного з них.

 

< Попередня   Наступна >