Глава 11. ПОНЯТТЯ ТА ЗНАЧЕННЯ СУДИМОСТІ
Кримінальне право - Кримінальне право України: Навч. посіб |
Глава 11. ПОНЯТТЯ ТА ЗНАЧЕННЯ СУДИМОСТІ
Згідно ч. 1 ст. 88 КК особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості. З цього випливає, що судимість — це специфічний правовий стан особи, що вчинила злочин і якій було призначене покарання. Факт наявності в особи непогашеної судимості тягне за собою певні юридичні обмеження, негативні для засудженої особи. Такими можуть бути, наприклад, обмеження вибору місця проживання або виду діяльності. Наприклад, згідно ч. З ст. 76 не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не була погашена або знята в установленому законом порядку. Особа, що має непогашену судимість не може займати посаду судді, прокурора тощо. Також ці обмеження можуть виявлятися в обов'язку повідомляти про наявну судимість в офіційних документах. Впливає судимість і на кримінально-правові наслідки у випадку вчинення особою нового злочину до погашення судимості за попередній. Інколи в юридичній літературі судимість визначають, як негативний правовий статус особи.
Метою судимості є попередження (профілактика) вчинення судимою особою нового злочину в майбутньому. Посилена кримінальна відповідальність особи, що має непогашену судимість, слугує додатковим методом захисту суспільства від рецидивної злочинності. Це ілюструє ч. 2 ст. 88 КК, де вказано, що судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами України.
Підставою судимості є обвинувальний вирок суду. Важливою особливістю є положення кримінального законодавства про те, що судимою вважається особа, яка не лише засуджена за вироком суду, але й засуджується до покарання. Так, ч. З ст. 88 КК визначає такими, що не мають судимості осіб:
<особи, засуджені вироком суду із звільненням від покарання;
особи, які відбули покарання за діяння, злочинність і карність яких виключена законом.
Такими, що не мають судимості визнаються також реабілітовані особи (ч. 4 ст. 88 КК).
Негативні наслідки судимості мають серйозний кримінально-правовий вплив на долю винної особи — часто виступають обставиною, що виключає застосування пільгових інститутів та обтяжує покарання тощо. Так, кримінальне законодавство України визначає, що судимість є перешкодою для звільнення особи від кримінальної відповідальності згідно ст.ст. 45—47 КК (в зв'язку з дійовим каяттям, примиренням винного з потерпілим, передачею особи на поруки).
Якщо судимість за перший злочин не було погашено або знято, наступний злочин може бути визнаний повторним (ч. 4 ст. 32 КК).
Інститут судимості відіграє важливу роль в системі кримінально-правових інститутів. Згідно зі ст. 34 КК рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, що має судимість за умисний злочин, а рецидив є найбільш небезпечним видом множинності злочинів і тягне за собою серйозні кримінально-правові наслідки. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 67 КК повторність злочинів та рецидив визнаються обставинами, що обтяжують покарання. Крім того, в багатьох статтях Особливої частини Кримінального кодексу України судимість передбачена як кваліфікуюча або особливо кваліфікуюча ознака складу злочину.
Однак це не означає, що особа, яка була засуджена, є носієм такого негативного юридичного статусу все своє життя. Злочинець має змогу розкаятися, переглянути своє ставлення до вчиненого злочину, засудити свій власний вчинок. Саме тому чинним законодавством України передбачене припинення судимості, а відповідно — і припинення всіх негативних правових наслідків засудження та покарання. Згідно з ч. 1 ст. 88 КК існує два види припинення судимості:
погашення судимості;
зняття судимості.
Погашення судимості — це її припинення при настанні умов, передбачених законодавством. Такою умовою є, зокрема, нездійснення засудженою особою протягом визначеного строку нового злочину. При визначенні такого строку враховується суспільна небезпека вчиненого раніше злочину, виду призначеного за нього покарання, а також застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Ст. 89 КК визначає умови, за яких особа вважається такою, що не має судимості. Зокрема, згідно п. 1 ст. 89 КК особи, до яких було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, за умови, що вони протягом іспитового строку не вчинять іншого злочину і рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з передбачених законом підстав, вважаються такими, що не мають судимості. Пункт 2 ст. 89 визначає такими, що не мають судимості жінок, до яких застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням в зв'язку з вагітністю і наявністю дітей віком до семи років. В такому випадку погашення судимості має місце за умови нездійснення протягом іспитового строку нового злочину і якщо після закінчення цього строку не буде прийняте рішення про направлення для відбування покарання, передбаченого вироком суду. Якщо ж особам, що претендують на погашення судимості згідно п. 1 і 2 ст. 89 було призначено вироком суду додаткове покарання, строк якого перевищує іспитовий строк, то судимість погашається після відбуття цього додаткового покарання.
У інших випадках факт відбуття покарання або звільнення від нього є підставою для погашення судимості. Такими, що не мають судимості визначаються особи, засуджені до позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю після виконання цього покарання. Покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю передбачене ст. 55 КК і може бути як основним, так і додатковим. Погашеними є судимості осіб, які відбули покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовців (ст. 58 КК), тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців (ст. 62 КК), або з моменту їх дострокового звільнення від цих видів покарань. Військовослужбовцям, які відбули покарання на гауптвахті замість арешту судимість погашається на тій самій підставі. Такими, що не мають судимості є особи, що були засуджені до штрафу, громадських робіт, виправних робіт або арешту, якщо протягом року з моменту відбуття основного та додаткового покарання вони не вчинять іншого злочину. Невеликий строк погашення судимості згідно п. 5 ст. 89 КК пояснюється незначною мірою суспільної небезпеки злочинів, за які передбачена відповідальність у вигляді штрафу, громадських або виправних робіт, арешту.
Дещо інший строк погашення судимості передбачено п. 6 ст. 89 КК: такими, що не мають судимості визнаються особи, засуджені до обмеження волі, а також засуджені за злочин невеликої тяжкості до позбавлення волі, якщо вони протягом двох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинили нового злочину. Злочином невеликої тяжкості вважається, згідно ст. 12 КК, злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років або інше, більш м'яке покарання.
Більший строк погашення судимості передбачено для осіб, які вчинили злочин середньої тяжкості, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років (ч. З ст. 12 КК). Для таких осіб судимість погашається, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинили нового злочину (п. 7 ст. 89 КК).
Для осіб, що вчинили тяжкий злочин (покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років, ч. 4 ст. 12 КК) передбачено шестирічний термін погашення судимості, за умови, якщо вони не вчинили в цей період іншого злочину.
Такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин (ч. 5 ст. 12 КК) якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання не вчинять іншого злочину.
Строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання (ч. 1 ст. 90 КК). Єдиною вимогою кримінального законодавства до поведінки особи в період судимості є нездійснення нею нового злочину, що засвідчить бажання особи стати на шлях виправлення, засудження нею своїх минулих протиправних діянь.
Іншим видом припинення судимості є зняття судимості — припинення судимості рішенням суду. На відміну від погашення, тут судимість не припиняється автоматично в передбаченому кримінальним законом порядку. Необхідний розгляд питання судом, при чому закон не зобов'язує суд зняти судимість, а лише надає йому таке право на основі передбачених Кримінальним кодексом України обставин. Такі обставини (ч. 1 ст. 91 КК) передбачають, що особа, яка довела зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці своє виправлення, може бути визнана такою, що не має судимості навіть до закінчення строків, передбачених у ст. 89 КК. Необхідно зауважити, що зняття судимості завжди є достроковим, бо настає лише до перебігу встановлених законом строків погашення судимості.
Згідно ст. 91 КК можна виокремити умови, необхідні для зняття судимості:
відбуття особою покарання у вигляді позбавлення, або обмеження волі;
встановлення факту, що особа зразковою поведінкою або сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення;
закінчення не менш як половини строку погашення судимості, передбаченого в ст. 89 КК.
< Попередня Наступна >