§ 3 Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю

Найважливіші передумови міжнародного співробітниц­тва в боротьбі зі злочинністю в його сучасному розумінні стали зароджуватися у країнах Європи з другої половини ХVІІ ст. З того часу разом зі становленням державного су­веренітету виникають і його найважливіші атрибути, котрі вплинули на утворення в ХVІІІ—ХІХ століттях основного напряму міжнародного правового співробітництва з бороть­би зі злочинністю — уніфікації кримінального законодав­ства держав і правової допомоги у кримінальних справах.

Ідея територіального верховенства держави поклала по­чаток становленню низки фундаментальних основ кримі­нальної юстиції. Серед них — відхід держав від права будь-якого сюзерена, котре існувало в середньовіччя, карати злочинця та необхідність вироблення правових процедур, використання яких дозволило б забезпечити просторову дію кримінальних законів. На цій основі і з’явилися угоди проекстрадицію1. Починаючи з ХІХ ст. вони поширилися та потім послужили основою для угод про правову допомогу у кримінальних справах. Сучасні угоди про правову допомо­гу нерідко виходять за межі боротьби зі злочинністю, охоп­люючи в тому числі цивільні правові відносини.

Іншим важливим наслідком розвитку державного суве­ренітету, що суттєво вплинув на міжнародно-правове співробітництво в боротьбі зі злочинністю, стало формуван­ня принципу невидачі своїх підданих (громадян). Дія цьо­го принципу могла створити суттєві перепони в боротьбі з найнебезпечнішими злочинами: держава могла не видава­ти свого підданого, який скоїв злочин в іншій державі, але і не притягати його до кримінальної відповідальності, не вважаючи скоєне діяння злочинним. Це стало однією з ос­новних причин виникнення іншого напряму в міжнародно­му правовому співробітництві в боротьбі зі злочинністю договорів про уніфікацію кримінального зак

онодавства. Серед перших таких договорів були Конвенція про філок­серу 1881 р., Паризька угода про охорону підводних теле­графних кабелів 1884 р. Саме на основі ідеї уніфікації кри­мінального законодавства пізніше виникла доктрина міжнародного кримінального права. Уніфікація криміналь­ного законодавства відбувалася повільно, бо торкалася над­звичайно делікатної області державного суверенітету — формування кримінально-правової політики. Більшість чинних угод про уніфікацію кримінального законодавства укладені у другій половині ХХ ст.

 

1 Серед перших нових угод про екстрадицію була угода 1777 р. між Францією та Швейцарією про видачу державних злочинців, вбивць та обвинувачених у загальних злочинах. Російська Імперія, до складу якої входила на той час Україна, почала укладати угоди про екстрадицію з другої чверті ХІХ ст.

 

< Попередня   Наступна >