§ 7. Взаємність та реторсія

Україна, прагнучи до Європейської спільноти та до взаємовигідного співробітництва з іншими країнами планети, активно виступає за розвиток економічних науково-технічних, культурних зв’язків з усіма країнами світу. На це спрямовані окремі положення внутрішнього законодавства та міжнародні договори.

Доктрина міжнародного права закріпила положення про рівність країн, а тому країни є взаємозалежними. Кожна із країн має взаємно визнавати закони іншої країни незалежно від належності держави до тої чи іншої формації.

Взаємність передбачає надання фізичним і юридичним особам іноземної держави певних прав за умови, що фізичні та юридичні особи України будуть користуватись такими самими правами в тій країні. Таким чином, наша країна забезпечує своїм суб’єктам користування певним комплексом прав в зарубіжній країні, де вони перебувають.

Наука міжнародного приватного права виділяє два види взаємності:

- матеріальну, за якої фізичні та юридичні особи – іноземці мають ту суму прав та повноважень, що і в своїй державі;

- формальну, за якої іноземцям надаються права та повноваження, які випливають із місцевого закону; іноземні юридичні та фізичні особи можуть бути поставлені в рівне становище з місцевими - за умови, що такий же підхід застосовується під час визначення статусу вітчизняних осіб у даній іноземній державі.

Досить часто взаємне надання фізичним та юридичним особам прав в однаковому обсязі неможливо в силу відмінності у правовому регулюванні. Тому в міжнародних угодах йдеться зазвичай про надання іноземцям на засадах взаємності національного режиму, або режиму найбільшого сприяння. Закріплення того чи іншого режиму здійснюється за загальними принципами у нормах міжнародного договору.

На принципах взаємності в міжнародних відносинах іноді застосовуються реторсії. Реторсія – заходи примусового впливу у відповідь на недружні дії іншої держави.

Метою реторсії є відміна обмежень, які встановлені окремою державою, якщо ця держава вчинила заходів, що несуть необгрунтовану, в порядку дискримінації, шкоду інтересам іншої країни або її громадян.

Україна, у випадку встановлення обмежень дискримінаційного характеру щодо її громадян чи юридичних осіб іншою країною, може застосувати у порядку реторсії відповідні заходи стосовно громадян та юридичних осіб цієї країни.

Цілою низкою нормативних актів України закріплена можливість застосувати один або декілька видів заходів примусового характеру:

- обмеження імпорту;

- підвищення митних зборів;

- введення режиму ліцензування та/або квотування зовнішньоекономічних операцій;

- введення індикативних цін у зовнішньоекономічній сфері;

- тощо.

Відповідно до доктрини міжнародного права застосування заходів обмежувального характеру щодо конкретної іноземної країни (її органів, юридичних осіб, громадян) як реторсії не може розглядатись як порушення принципу недискримінації.