89

---

§ 3. Типи та фази розвитку сім’ї

Сім’я у своєму розвитку пройшла такі фази: проміскуїтет, кровноспоріднена сім’я, пуналуальна сім’я, синдіасмічна сім’я і моногамна сім’я. Загальною тенденцією, яка визначає розвиток сім’ї, є звуження кола статевих партнерів та укріп­лення зв’язків, що об’єднують членів сім’ї.

Проміскуїтет — форма спільного життя, яка характерна для нижчого ступеня дикунства, за якого не було відокремле­них сімейних груп, сімейне життя було ідентичне суспільно­му, тобто між членами суспільства існували необмежені ста­теві стосунки, які не регулювалися ніякими нормами. Згодом відбувається обмеження статевого спілкування і починають виділятися окремі групи, між якими таке спілкування дозво­лено. Цей процес, безумовно, був тривалим і привів до ви­никнення особливої форми сім’ї — кровноспорідненої.

Кровноспоріднена сім’я — форма групового шлюбу, за якої статеві стосунки дозволені лише між членами роду або племені, що належать до одного покоління. Усі, хто належить до одного покоління, тобто брати і сестри, незалежно від сту­пеня їх спорідненості, утворюють одну сім’ю. Така сім’я є ен­догамною спільнотою, бо включає людей одного покоління, що належать лише до одного роду або племені. Звуження ко­ла статевих партнерів привело до виникнення розвиненішої форми сім’ї — пуналуальної.

У пуналуальній сім’ї зі статевих стосунків вилучаються найближчі кровні родичі по жіночій лінії, а пізніше ця забо­рона поширюється й на решту, більш віддалених родичів то­го самого покоління. Цьому типу сім’ї усе ще притаманний груповий шлюб, однак принцип ендогамії замінюється екзо­гамією, тобто можна сказати, що це шлюб між людьми, які належать до одного покоління, але до різних родів. Таким чи­ном, пуналуальна сім’я являє собою форму шлюбних стосун­ків, за якої шлюбними партнерами є група сестер з од

ного роду і група братів з іншого роду. В межах такого типу сімей­ного життя дедалі більше поширюються стійкі і тривалі зв’яз­ки між одним чоловіком й однією жінкою; це перший крок до появи парного шлюбу.

Синдіасмічна сім’я — перехідний історичний тип сім’ї, яка виникає на межі дикунства і варварства і в якій один чоло­вік живе з однією жінкою, а полігамія залишається виключ­ним правом чоловіка. Шлюбні зв’язки легко розриваються і тоді діти залишаються з матір’ю. Регулюючи статеві стосунки певного чоловіка й певної жінки, синдіасмічна сім’я вважала дійсним біологічного батька і створювала умови для появи моногамної сім’ї, яка виникає за часів розкладу родового ладу, утворення приватної власності і класів.

Моногамна сім’я відзначається тісним зв’язком між од­ним чоловіком і однією жінкою. Безпосередньо причиною виникнення моногамної сім’ї було прагнення забезпечити безперечність батьківства і право потомства на володіння сі­мейним майном. Зміцнення моногамної сім’ї відбувалося у період розкладу старого родинного ладу і виникнення нових форм людських спільнот. Таким чином, історично сім’я роз­вивалася від нерегульованих статевих стосунків до обмежених у моногамній сім’ї.

Можна сконструювати три ідеальні історичні типи моно­гамної сім’ї: патріархальний (традиційний), дітоцентристський (сучасний ) і подружній (постсучасний).

Патріархальний тип сім’ї найбільш архаїчний, який ха­рактеризується залежністю дружини від чоловіка і дітей від батьків. Панування чоловіка виявляється в тому, що в його ру­ках зосереджені економічні ресурси, він приймає основні рі­шення, відповідно до чого сімейні ролі жорстко закріплено.

У традиційній сім’ї панує абсолютна батьківська влада та ав­торитарна система виховання. Суть патріархальної моногамії спрощено можна звести до двох принципів: жорстка статевовікова субординація і відсутність індивідуальної виборності на всіх стадіях сімейного циклу.

Дітоцентристський тип сім’ї формується в Європі з дру­гої половини ХIХ ст. Йому властиві підвищення ролі приват­ного життя, почуттєві сторони шлюбу та інтимності. Більш-менш рівноправні стосунки між чоловіком і дружиною при­вели до появи стійкої залежності експресивної задоволеності від подружньої, а також до усвідомлення того, що сексуаль­ність у межах шлюбу не зводиться до дітонародження. Дітоцентристська сім’я за природою малодітна.

Зародження виборності у передшлюбний період визна­чило нову сімейну стратегію. Через те, що вибір — основа особистості, спільне мешкання чоловіка і дружини в умо­вах відсутності ритуалізованих очікувань й однозначно за­кріплених ролей потребує взаємної адаптації їх індивіду­альних планів і стереотипів поведінки. Інакше кажучи, має виникнути ряд тісно пов’язаних між собою пристосованих стосунків, кожний з яких впливає на стабільність індивіду­альної сім’ї.

Подружній тип моногамної сім’ї зароджується в останні десятиліття. У такої сім’ї стратегічні відносини визначаються не спорідненістю (як у патріархальній) і не батьківством (як у дітоцентристській), а властивістю. Норма сімейного життя змінюється: батьки у такій сім’ї відмовляються повністю під­коряти власні інтереси інтересам дітей. Акцент на подружнє життя означає можливість більш повної реалізації особистісної взаємодії чоловіка і дружини, яка регулюється моральни­ми принципами та іманентними цінностями. У сучасній сім’ї виробляється антирутинний механізм — автономія подруж­жя. Інтереси кожного з подружжя ширше сімейних, і коло значимого спілкування для кожного з них виходить за межі подружнього життя. При цьому слід відзначити взає­мозв’язок і взаємодоповнюваність механізмів стійкості (адап­тація, інтимність) і розвитку (автономія).

В цілому можна говорити про еволюцію моногамної сім’ї від патріархального типу до подружнього.

Типи сімейних структур, які визначаються за критеріями батьківства — шлюбу — спорідненості, різноманітні і під­креслюють будь-які властивості, пов’язані з лініями батька або матері. У зв’язку з цим розрізняють соціальне батьківство і фізіологічне батьківство та відповідно материнство.

За критерієм влади розрізняють патріархальні сім’ї, де батько є главою сімейної «держави», і матріархальні сім’ї, де найвищим авторитетом вважається мати. Якщо ні бать­ко, ні мати не виконують чітко визначених функцій глави сім’ї, а переважає ситуаційний розподіл влади між ними, слід говорити про егалітарні сім’ї (егалітарність розумієть­ся як рівний вплив подружжя, з взаємозамінними роля­ми). Виділяють ще так звану партнерську сім’ю, де відбу­вається спільне обговорення рішень, причому якщо чоло­вік має більший вплив, то таку сім’ю називають партнер­ською сім’єю з домінуванням чоловіка, якщо дружина — то з домінуванням дружини. Крім того, виділяють сім’ї, в яких прийняття рішень належить одному з подружжя, — автономні сім’ї.

За критерієм соціального стану подружжя (або батьків подружжя) сім’ї можуть бути гомогенними, якщо подружжя приблизно з однієї соціальної страти, і гетерогенними, якщо вони походять з різних соціальних груп, каст, класів.

У сучасних урбанізованих агломераціях найбільше поши­рені нуклеарні сім’ї, які складаються з батьків та їх дітей, тоб­то з двох поколінь. Розширена сім’я являє собою дві нуклеарні сім’ї з єдиним домогосподарством і складається з трьох і більше поколінь — прабатьків, батьків і дітей (онуків).

У повторних сім’ях (які основані на повторному, не на пер­шому шлюбі) разом з подружжям можуть мешкати діти да­ного шлюбу і діти попереднього шлюбу кого-небудь з под­ружжя, які мають рідного батька або матір. Зростання розлу­чень збільшує частку повторних сімей, які у минулому вини­кали з причин попередньої смерті одного з подружжя, і діти в них набагато рідше могли мати при одній матері двох бать­ків (при одному батькові — двох матерів).

Репродуктивна сім’я складається з батьків і неповноліт­ніх дітей, орієнтаційна сім’я — це батьківська сім’я, з якої вийшли дорослі діти, які мають свої репродуктивні сім’ї.

У соціології та демографії за кількістю дітей сім’ї поділя­ють на три типи: малодітні, середньодітні і багатодітні. Нові форми сім’ї:

шлюбні контракти на певний період часу;

шлюб з випробним терміном (без народження дітей);

груповий шлюб, полігінія, «серійна моногамія», тобто багаторазовий вступ до шлюбу;

«консенсуальний шлюб», тобто шлюб за згодою сторін, але без його реєстрації;

«візитні союзи», тобто роздільне проживання подруж­жя із зустрічами на короткий час — час нанесення візиту;

шлюб між особами однієї статі;

сімейне життя в комуні (типу ізраїльських кібутців або сімейних комун в американському суспільстві).

 

< Попередня   Наступна >