92

---

І. ЗМІСТ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ

Право власності на землю. В чому полягає його зміст?

Право власності на землю — це Ваше право на володіння, ко­ристування і розпорядження земельними ділянками.

Можливість володіння є правом фактичного панування над пев­ною земельною ділянкою. Відомо, що не можна використовувати зе­мельну ділянку, не маючи господарського або фактичного панування над нею. Проте, право володіння земельною ділянкою має певну своєрід­ність. Це викликано невід’ємністю земельної ділянки від навколишньо­го природного середовища, їх екологічним взаємозв’язком, неможливіс­тю її вилучення та переносу, скажімо в інше місце.

Зазначимо, що право володіння може належати не тільки власни­ку, але й особі, якій власник передав земельну ділянку на підставі до­говору (наприклад, оренди). Власник при цьому не втрачає права воло­діння. Він перестає здійснювати його, але цілком зберігає можливість мати земельну ділянку у своєму господарстві, у складі майна.

Можливість користування є правом власника задоволь­няти за допомогою землі свої потреби, тобто можливістю її без­посередньої господарської експлуатації шляхом отримання ко­рисних властивостей, в тому числі отримання плодів та інших прибутків. Право користування, як і право володіння, може на підставі договору з власником на лежати й іншій особі, яка не є власником.

Можливістю розпорядження є визнане за власником і гаран­товане йому право учиняти дії, спрямовані на зміну юридичного статусу, економічного призначення чи стану земельних ділянок, визначення їх юридичної долі (передача їх іншим особам у влас­ність). Такими діями є, головним чином, угоди (купівля-продаж, дарування, обмін та ін.). Внаслідок виконання цих угод власник передає іншій особі всі свої права.

<

p style="text-align: justify;">Зауважимо! Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, які між собою є рівними.

З’ясувавши форми власності на землю, виникає необхідність у визначенні суб’єктів права власності на землю залежно від форм власності.

Суб’єктами права власності на землю є:

а) громадяни та юридичні особи (підприємства, установи, організації) - на землі приватної власності;

б) територіальні громади, які реалізують це право безпо­середньо або через органи місцевого самоврядування, - на зем­лі комунальної власності;

в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Щоб стати власником земельної ділянки треба:

Мати правоздатність, тобто здатність мати права та обов’язки. Правоздатність мають усі фізичні особи (людина як учасник суспільних відносин) з моменту народження.

Мати дієздатність, тобто усвідомлювати значення сво­їх дій та можливість керувати ними. Повну дієздатність має фі­зична особа, яка досягла 18 років. Земельною дієздатністю є здатність громадянина здійснювати дії, які направлені на отри­мання земельної ділянки, зокрема, - звертатись до відповідного органу про на дання у власність земельної ділянки, отримання зе­мельного паю, придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди.

Якщо Ви є засновником юридичної особи!

Юридичні особи набувають земельної право- і діє здатності з моменту державної реєстрації в органах виконавчої влади. Суб’єктом права приватної власності на землю мають бути тіль­ки юридичні особи, засновані на приватній власності. Юридичні особи, засновані на державній або комунальній власності, не мо­жуть бути власниками земельних ділянок. Їм земля надається в постійне користування.

Суб’єктами права комунальної власності є територіальні громади сіл, селищ, міст, як безпосередньо, так і в особі їх пред­ставницьких органів — рад. Територіальна громада — це жителі, об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є само стійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єди­ний адміністративний центр.

Особливим суб’єктом права власності на землю ви ступає держава, яка виступає в особі Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій.

Але треба враховувати, що землі державної та комуналь­ної власності мають бути розмежовані в натурі (на місцевості) згідно із законодавством. Якщо землі не розмежовано, розпо­рядження землями в межах населених пунктів здійснюють від­повідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунк­тів - відповідні органи виконавчої влади.

 

< Попередня   Наступна >