Головна Наукові статті Адміністративне право МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ПОЛІЦЕЙСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ЗАХИСТУ ПРАВА ВЛАСНОСТІ

МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ПОЛІЦЕЙСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ЗАХИСТУ ПРАВА ВЛАСНОСТІ

Наукові статті - Адміністративне право
228

О.М.ЄЩУК

МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ПОЛІЦЕЙСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ЗАХИСТУ ПРАВА ВЛАСНОСТІ

На основе анализа международных нормативно-правовых актов в сфере защиты права собственности изложены предложения по их имплементации в современное ук­раинское законодательство.

In this article there are suggestions for the implementation of international normative legal acts in the sphere of protection of the right of property on the basis of their analysis into the modern Ukrainian legislation.

У сучасних умовах Україна як соціальна, правова держава потребує комплекс­ного, системного реформування всієї системи правоохоронних органів, яка цілком відповідала б міжнародним стандартам. Проблеми питання імплементації міжнародних стандартів поліції у правозахисну діяльність міліції України розгля­далися в працях К.В. Балабанова, В.В. Галунька, Ю.М. Грошевого, О.М. Джужи, О.А. Мартиненка, B.I. Олефіра, Ю.І. Римаренка, Ю.С. Шемшученка та ін. Проте міжнародні нормативно-правові акти у сфері захисту права власності посадовими особами і підрозділами поліції потребують більш глибокого аналізу, розвитку та пристосування огляду на специфіку вітчизняних реалій.

Правовим підґрунтям діяльності міліції у сфері захисту права власності є За­гальна декларація прав людини, Європейська конвенція про захист прав і основ­них свобод людини, Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопоряд­ку, Декларація про поліцію, Європейський кодекс поліцейської етики1.

Стаття 17 Загальної декларації прав людини проголошує, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений майна.

Водночас відповідно до статті першої Протоколу № 1 до Європейської кон­ве

нції про захист прав і основних свобод людини кожна фізична чи юридична особа має право без перешкод користуватися своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передба­чених законом і загальними принципами міжнародного права. При цьому попе­редні положення жодним чином не перешкоджають праву держави забезпечити виконання таких законів, які видаються їй необхідними для здійснення контролю за використанням власності згідно із загальними інтересами чи для забезпечення виплати податків чи інших зборів чи штрафів.

Ці ж аспекти зазначених вище міжнародно-правових документів знаходять своє відображення у статті 41 Конституції України, яка наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності в Україні є непорушним . А прийнявши 17 липня 1997 року Закон України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Пер­шого протоколу та протоколу № 2, 4, 7 та 11 Конвенції», Україна визнала обов'яз­ковість дотримання і захисту прав і свобод людини проголошених в Конвенції2. Ці імплементовані в українське законодавство міжнародно-правові акти знайшли своє втілення в основних засадах діяльності правоохоронних органів нашої дер­жави. Міліція України - державний озброєний орган виконавчої влади, безпосе­редньо націлений на захист власності громадян, що дадатково підтверджується одним з основних завдань міліції, визначених у статті 2 Закону України «Про міліцію»3.

Еволюцію правової думки щодо охорони прав і основних свобод людини мож­на відстежити на основі прийнятого 17 грудня 1979 р. резолюцією 34М69 Гене­ральної Асамблеї ООН Кодексу поведінки посадових осіб з підтримання право­порядку. Положення Кодексу відображали результати тривалого періоду реформ у сфері правоохоронної діяльності, що були розпочаті в 1960-х роках американсь­кими та англійськими законодавцями як результат переосмислення ролі поліції у післявоєнному суспільстві. До кінця 1970-х років у громадській думці більшості європейських законодавців зміцнилося усвідомлення того, що повне здійснення прав людини, її основних свобод, гарантованих національними та міжнародними документами, неможливе без побудови цивілізованого суспільства, що корис­тується перевагами порядку суспільної безпеки. Життєво важлива роль при цьо­му надавалась поліції, котра, часто діючи в умовах, пов'язаних з ризиком для її співробітників, особливо потребувала чітко визначених правил поведінки і про­фесійної етики. Намагаючись створити уніфіковані законодавчі рамки, автори резолюції одночасно вказали, що норми як такі не можуть мати практичного значен­ня доти, доки їх зміст та значення не стануть частиною кредо кожної посадової особи з підтримання порядку, що досягається відповідним навчанням і підготов­кою персоналу. При виконанні своїх обов'язків посадові особи при підтриманні правопорядку повинні зберігати міжнародні норми в галузі прав людини і захи­щати людську гідність, про що в національних законодавствах повинні міститися відповідні положення4.

Прийнята в 1979 р. Парламентською Асамблеєю Ради Європи (Резолюція № 690) Декларація про поліцію в правовому порядку підтвердила і закріпила статус та етичні принципи роботи поліції. Передбаченні європейськими стандар­тами правоохоронної діяльності функції поліцейського включають насамперед виконання їх обов'язків із захисту своїх співгромадян і суспільства від насилля, грабежу, інших суспільно небезпечних діянь, як це встановлено законом. При­йшовши на службу, поліцейський повинен пройти в повному обсязі загальну та службову підготовку, а також отримати відповідний інструктаж із соціальних про­блем, демократичних свобод, прав людини, і зокрема Європейської конвенції з прав людини5.

Основні положення, викладені в «Декларації про поліцію», були також закріплені в загальному вигляді в Європейському кодексі поліцейської етики, прийнятому як додатковий регулятивний документ Ради Європи 19 вересня 2001 р. У статті 1 основними цілями поліції в демократичному суспільстві визна­чені захист і дотримання основних прав і свобод людини в тому вигляді, в якому вони закріплені, зокрема, в Європейській конвенції з прав людини6. Отже, наве­дені вище міжнародно-правові акти потребують поглибленої науково-юридичної деталізації щодо визначення категорії «права людини».

Найбільш уніфікованим, на нашу думку, є визначення В.В.Галонька. Права людини - це природні, невід'ємні права кожної людини, які зумовлюються самим фактом її існування в конкретно-історичних умовах, однакові для всіх людей, об'єктивно визначені досягнутим рівнем розвитку людства та встановлені на рівні міжнародних стандартів. Обов'язок будь-якої держави - створити людині умови для забезпечення її невід'ємних природних прав7.

З цього визначення слід зробити основний та незаперечний висновок -приватна власність є одним із основних прав людини, тому потребує від держави абсолютного та рівного конституційного захисту на загальних підставах поряд з державною та колективною власністю, а для того, щоб його реалізувати якнай­більш ефективно необхідно втілювати міжнародні стандарти в цій сфері, брати краще з міжнародного досвіду та застосовувати в сучасних умовах.

Відповідно до міжнародно-правових актів поліція має забезпечити захист права власності, усіх громадян, що знаходяться на території держави, неуперед-жено і справедливо, при суворому дотриманні принципу законності. При цьому працівники поліції,, до правопорушників, які посягають на право власності, мо­жуть застосовувати лише правомірні засоби примусу і тільки в тих межах, які при забезпеченні припинення протиправного посягання є мінімально шкідливими для оточуючих та самого правопорушника.

З урахуванням зазначеного до напрямів діяльності міліції України в контексті міжнародних стандартів у сфері захисту права власності доцільно віднести: 1) на підставі системного аналізу криміногенної ситуації вносення проектів щодо роз­робки більш дійових правових норм, які встановлювали б посилену юридичну відповідальність за протиправні посягання на право власності громадян; 2) на­дання метотичної, консультативної та практичної допомоги юричичним та фізич­ним особам у забезпеченні самоохорони права власності (охорони особистого майна); 3) підвищення ефективності страхування цінного майна; 4) встановлення жорсткого контролю за операціями з нерухомістю, запобігання вчиненню право­порушень та мінімізація криміногенного впливу в цьому напрямі; 5) забезпечен­ня ефективного, дійового регулятивного механізму відшкодування завданих гро­мадянам збитків у випадку втрати майна та обов'язкове встановлення матеріаль­ної відповідальності винних осіб.

Отже, положення міжнародних стандартів поліцейської діяльності у сфері за­хисту права власності мають стати вагомим інструментом для органів правотвор-чості та практичної правоохоронної діяльності міліції України при здійсненні за­хисту права власності.

 

1. Приватне життя і поліція. Концептуальні підходи. Теорія та практика / Відп. ред. Ю.І. Римаренкою. - К., 2006. - 740 с - (Людина. Суспільство. Поліція).

2. За­кон України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод люди­ни 1950 року, Першого протоколу та протоколу № 2,4,7 та 11 Конвенції» // ВВР України. - 1997. - № 40. - Ст. 263.

3. Закон України «Про міліцію» // ВВР Украї­ни. - 1991. - № 4. - С. 20.

4. Мартиненко О.А. Детермінація і попередження зло­чинності серед персоналу органів внутрішніх справ України: Монографія // www.allpralo.ru /Iibrary/doc6187p0/instrum6188/.

5. Мартиненко О.А. Цит. праця.

6. Там само.

7. Галунько В.В. Адміністративно-правова охорона суб'єктів права власності в Україні. - Херсон, 2006. - С. 149.

 

< Попередня   Наступна >